Печерне життя Кападокії

http://www.mandry.org/?p=24

У Кападокiї люди донинi живуть у печерах, але вже iз
холодильниками i мiкрохвильовками

…В’їхавши у турецьке мiсто Гюреме у Кападокiї, здавалося,
потрапив у химерний край. Замiсть будинкiв скрiзь лише однi
печери. Донинi у цьому печерному мiстi перших християн
живуть люди, взявши у свої древнi домiвки трiшки досягнень
цивiлiзацiї: над печерами висять саталiтарнi антени, увечерi
за шторами у вiкнах-отворах спалахує електричне свiтло, авто
заїжджають у печери-гаражi.


У самому серцi Туреччини пiсля виверження вулканiв Ерджiес,
Гасан i Мелендiз утворився цей дивний край iз унiкальною
поверхнею землi. Скелi легко пiддаються обробцi. Вiтер за
сотнi рокiв витворив iз них 50-метровi шедеври природи,
завдяки яким Кападокiю вiдносять до одних з найгарнiших
мiсць у свiтi. Ховаючись вiд ворогiв, першi християни
спорудили здоровезний печерний мегаполiс iз тисячами
пiдземних кiмнат та коридорiв, у яких чужинцям легко
заблукати.

Кападокiя лежить осторонь основних автострад Туреччини i
доволi далеко вiд середземноморських курортiв. Очевидно, це
й рятує вивiтренi шедеври та древнє мiсто вiд навали
туристiв i вберегли древнє життя. Завдяки вулканiчнiй пилюцi
земля у Кападокiї дивовижно родюча. Мешканцi не хочуть
покидати рiднi мiсця. Запрягають вiслюкiв i возять урожай iз
невеличких огородiв, що простяненi помiж скелями. Зеленi
оази i струмки, печери iз холодильниками i мiкрохвильовками
зробили цей край схожим на дивну казку.

Поблукавши помiж височезними обвiтреними фiгурами, залажу у
одну iз печер. Крiзь невеликi отвори усередину потрапляють
сонячнi променi. Iз центральної великої кiмнати є кiлька
ходiв до менших. У стiнах видовбанi отвори, якi очевидно
служили за лiжка. Вирiшив на нiч оселитися у тiй печерi, при
виходi iз якої вiдкривався чудовий краєвид.

Увечерi iз сусiднiх кiмнат помiтив проблиск свiтла.
Лабiринтами мандрував чоловiк iз саморобним факелом у руках
i вийшов прямо до мене. Ним виявився канадський музикант
Майкл Емберi, який вирiшив сховатися подалi вiд свiту i
оселився у печерах.

– За рiк часу я уже приблизно орiєнтуюся у бiльшостi
основних ходiв цiєї частини мiста Гюреме, — розповiдає
Майкл. — У Кападокiї є пiдземнi мiста на 50 поверхiв вглиб.
Там, пiд землею були колись навiть стайнi, викопанi глибокi
криницi. Християни могли тижнями переховуватися там i не
виходити на поверхню. Зараз у них створено музей, входи
перекритi i вiльно не пройти. Але й окрiм них у Кападокiї є
ще чимало диких пiдземних просторiв, якими можна тижнями
мандрувати.

Наступного дня Майкл провiв мене розвiданими ним ходами, якi
часто виходили на поверхню, а потiм знову заглиблюються. За
словами канадця, у цих лабiринтах можна знайти чимало
цiкавих знахiдок з попереднiх тисячолiть. Наразi до нього на
очi потрапляла лише керамiка. Сподiвається вiднайти й щось
цiннiше.

“Ось це — колишня церква”, сказав Майкл, коли ми увiйшли у
велику простору кiмнату. Це була лише одна iз трьох тисяч
церков скель Кападокiї. Зi схiдного боку у стiнi є мiсце для
вiвтаря. А на стiнах — фрески-iкони та бiблiйнi сюжети.
Вiдчуття, наче ще зовсiм недавно тут жили першi християни.
От тiльки обличчя святих на стiнах здряпанi: справа рук
туркiв-мусульман, якi захопили Малу Азiю у серединi минулого
тисячолiття.

Максим Баландюх
Гюреме (Туреччина)